ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батькам необхідно зменшувати емоційність дітей з приводу невдач, допомагати їм переборювати ситуації, які пов'язані зі шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.

Як ставитись до шкільних оцінок у сім'ї? Як зробити так, щоб ставлення позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її?

Правило 1. Заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на ди­ханні: один, два, ... десять. Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні шкільні невдачі. «Постійте в черевиках» своєї дитини. А ось тепер можна або починати розмову, або просто ви­слухати дитину чи допомогти їй розібратись у складній теоремі. Пам'ятайте, що спілкуватися з люттю, роздратуванням — все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успі­хів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як на­шкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її — вона вчиться, але поступово починає ненавиді­ти навчання, школу, а може і тих, хто її зміщує вчитися.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незва­жаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це до­помагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвір­ка — достатні покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а допомоги і розуміння.

Правило 5. Щоб позбутися недоліків дитини, намагайтеся ви­брати один найважливіший, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтесь із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі най значущіші для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.

Правило 7 — головне. Хваліть виконавця, критикуйте вико­нання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально,

вважати, що оцінюють всю її особистість. Ви у змозі допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки ЇЇ роботи.

Правило 8 — найважче. Оцінка повинна порівнювати сьогод­нішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з дер­жавними нормами оцінювання та чиїмись невдачами.

Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з влас­ною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10. Виділіть у морі помилок острівець успіху, на яко­му зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивіду­ально, тактовно, саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та ре­альні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину ці­лями, яких неможливо досягти.

Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі ви­магають, щоб для того, щоб займатися улюбленою справою (хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. Інколи така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає ди­тину до навчання. Але переважно тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна притягнути дитину до активного навчання.

Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина повинна бути не об'єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досяг­нення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися — головного засобу подолання труднощів у навчанні.